Бердичев, он же Berdichev, он же Бердичів

Н О В О С Т И


Бердичів зустрів прочан, які прийшли вклонитися Іконі Матері Божої Бердичівської


Колись вшанувати Чудотворну Ікону Матері Божої Бердичівської до Кляштору Босих Кармелітів звідусіль йшли їхні пращурі. Сьогодні, як як і сторіччя тому, вклонитися святому образу Бердичівської Богоматері прямували колони прочан, які мешкають не тільки в Україні, але й у Росії, Білорусі, Польщі та інших державах Європи й світу. Основні пункти збору, де формувалися великі групи парафіян, організовувалися у Житомирі, Полонному, Андрушівці, Довбиші, найбільша група прочан у кількості 420-ти чоловік традиційно вирушала з Хмельницького. У світі багато проблем та суєти, говорять паломники, така нелегка подорож дає деяким з них можливість відпочити душею.

Яна, паломниця, ”Людині треба у щось вірити, а вірити треба у Бога. Він — один, Він рятує, Він милосердний. Треба, щоб якомога більше людей навернулися до Господа. Тоді усім буде легче і світ зміниться на краще.”

Анрі-Марі, паломник: ”Это у меня в первый раз. Было очень трудно, но когда я смотрел, как идут все, то понимал — это возможно. Возможно дойти до конечной цели.”

Учасники групи, що утворилася у Москві, почали паломництво ще 10 липня. Компанія, кажуть, підібралася те, що треба. Що саме їх чекає під час подорожі, зізнаються, усвідомили вже наступного дня. Якби не покровительство Божої Матері, не знають, чи витримали б.

Євген, паломник: ”Наверное, все-таки, Богородица давала нам силы в таком нашем путешествии. Когда казалась, что уже всё — предел — и сил не оставалось никаких и мы просто ползли, откуда-то появлялись силы и мы доходили до нужного нам пункта.”

   У ці липневі дні часто можна почути: свято Ікони Матері Божої Бердичівської єднає серця і душі тисяч людей з різних міст силою добра й світлої віри. Вже котрий рік поспіль Її образ надихає на гарну справу мешканців села Радянське: за кілька днів до зустрічі довгоочікуваних гостей тут розпочинають приготування. У день, коли селом мають пройтися паломники, у подвір’ї Володимира Поліщука та Нелі Лозовіцької, завчасно ставлять на вогонь картоплю, дістають із льоху огірки, а з городу — зелень. У печі мліють стегенця — їх допоміг придбати один із місцевих підприємців. Все потроху — чим багаті — зносять сюди мало не усі сусіди. Людини, яка започаткувала цю традицію, немає на світі: вже близько 8-ми років своєрідним штабом із зустрічі прочан у селі Радянському слугує подвір’я Поліщуків-Лозовіцьких . Розділити величне свято до села приїжджає чимало родичів його мешканців. Напоїти, нагодувати та дати відпочинок понад чотирьом сотням людей — справа не з легких, та тутешні господарі не відчувають втоми. З ними віра у Господа та любов до Божої Матері.

Володимир Поліщук, мешканець с. Радянське: ”Ми зустрічаємо їх та радіємо з того, що вони одержимі, що вони у русі — і старі, і малі. Вони разом у досягненні своєї мети — вклонінню Іконі.”

Неля Лозовіцька, мешканка с. Радянське: ”Ми усі беремо участь у цьому, не тільки я одна. Це нам зовсім не важко: ось я хворію, але хвороби тієї не відчуваю. Я живу, радію, чекаю на людей, чекаю на свою родину. Дуже чекаю на це свято.”

Владислава Каркавчук, мешканка м. Львів: ”Вважаємо цей день святим для нашої родини. Це наш обов’язок — бути цього дня з паломниками, відвідати образ Матері Божої. Вона нам дає здоров’я, благословіння.”

І ось нарешті на горизонті з’являються ті, на кого у Радянському чекають цілий рік. Якщо дозволять, кажуть місцеві мешканці, вони зустрінуть гостей піснею, якщо ні — одразу ж проведуть на місце відпочинку та нагодують. Буквально через хвилину селом вже лунає...

   

Разом із групою з Хмельницького до Кляштору Босих Кармелітів підходять паломники з інших міст. Вони подолали сотні кілометрів, але на їхніх обличчях цього не помітно, адже увесь час їх супроводжувала любов та ласка Матері Божої, яка для мільйонів людей у всьому світі була, є й залишається прикладом витривалої віри, надії та любові.


Открыть

На честь 253-річниці коронації Ікони Матері Божої Бердичівської урочисту службу провів кардинал-губернатор Ватикану Джованні Лайол



 

Всередині липня Бердичів перетворюється на місце, куди відчути присутність Пресвятої Діви Марії та поєднатися з Богом сходяться тисячі людей з усього світу: біля стін Кляштору Босих Кармелітів вклоняються Іконі Матері Божої Бердичівської. У ХVII ст. Ікону було оголошено Чудотворною, 253 роки тому відбулася Її коронація.

Вже понад 10 років Бердичівська Мадонна має новий лик, освячений Папою Римським Іваном Павлом ІІ. Тисячі людей вірять у його благодатну силу. Вважається, що лик Діви Марії чудодійним способом впливає на фізичний та моральний стан людини.

Храмове свято на честь річниці коронації Ікони Матері Божої Бердичівської неодмінно відбувається за участі представників вищого католицького духовенства, які приїжджають до Бердичева, щоб вклонитися святині. Цьогоріч привітати вірян із величним святом до стін Кляштору прибув один із найближчих соратників Папи Римського — кардинал-губернатор держави Ватикан Джованні Лайоло. Сан священника Джованні Лайоло отримав понад 40 років тому, згодом вступив на ватиканську дипломатичну службу, займав посади секретаря однієї з адміністрацій Святого престола, єпископа, апостольського нунція. Має ступінь доктора канонічного права. Упродовж свого існування, говорить Джованні Лайоло, санктуарій у Бердичеві був не тільки центром релігійного життя, але також осередком культури, освіти та благодійної діяльності.

   

Кардинал Джованні Лайоло, Голова губернаторства держави Ватикан: ”Місце, на якому ми знаходимося, наповнене багатою історією, протягом якої змінювалися і схрещувалися стосунки та інтереси. Але передусім це є місце, в якому проявилася воля Божа. Проявився Бог, який прагне, щоб український народ та усе людство Його пізнало і полюбило.”

Привітання усім присутнім з нагоди свята від Державного секретаря Ватикану Тарчізіо Бертоне оголосив Апостольський Нунцій в Україні архієпископ Іван Юркович. Лише беззастережно слідуючи за Христом, говориться у привітанні, можна досягнути зрілої віри, що її так потребує нинішнє сьогодення. Діва Марія допоможе усвідомити необхідність такої віри.

Архієпископ Іван Юркович, Апостольский Нунцій в Україні: ”Образ Божої Матері є, насправді, точною копією Ікони ”Salus рopuli Romani”, яка знаходиться у Папській Базиліці ”Santa Maria Maggiore”. Скільки поколінь віруючих зупинялося перед цією прекрасною іконою! Мадонна підтримувала незліченну кількість вірян у часи випробувань і переслідувань, допомагаючи зберегти непохитну вірність Христу та єдність із Папою.”

   

Українською, білоруською, польською та англійською славили біля стін Кляштору Ісуса Христа та Матір Божу. Із особливим трепетом представники місцевої громади несли їм свої дари. Хліб у них символізує знак земних турбот і сподівання, квіти — вдячність за красу, якою Всевишній наділив усі творіння, вино й вода — це плоди терпіння людського життя, фрукти — плоди праці людської.

Віряни просили у Матері Божої Бердичівської захисту й допомоги у відведенні сумнівів у Божому милосерді, вони припадали до Неї з проханнями зглянутися на них Оком Милості та врятувати в усіх потребах. Опіка Пречистої Діви Марії, вірять люди, допоможе їм безпечно дістатися Дому Господнього.


Открыть

Бердичівські правоохоронці упіймали нічного крадія та йдуть слідами двох шахраїв



На кадрах відеокамери зафіксовано класику шахрайського жанру: двоє чоловіків, які вдають незнайомих між собою покупців, намагаються досить не хитрим способом заволодіти грошима третього покупця — жінки. Нещодавно до одного з магазинів гуртової торгівлі, що в селищі Гришківці, викликали працівників Бердичівської міліції: біля приміщення закладу внаслідок спілкування з двома особами чоловічої статі одна з покупців не дорахувалася близько 3-х тисяч грн. Всевидяче око камери зафіксувало події, що відбулися кількома хвилинами раніше всередині приміщення. Поки один із шахраїв робив вигляд, що купує ковбасу, інший вже розповідав одній з відвідувачок закладу, що знайшов під ногами пачку грошей, половиною з яких готовий з нею поділитися. Якби жінка погодилася на його пропозицію, припускають правоохоронці, шахраї пустили б у хід раніш заготовлену схему дій. Але та відмовилась, і вони «відігралися» на іншому покупцеві — знову-таки жінці. Вона саме спакувала продукти до автівки і збиралася йти до каси, щоб розрахуватися. Але тут підішли чоловіки і заявили: «У вас наші гроші». 

Юрій Олефір, начальник Бердичівського МВВС: «Жінка, звісно, розгубилася, кажучи, що нічого не брала і йде до каси, аби розрахуватися своїми грошима. А ті кажуть: «Давайте-но подивимося, чи немає серед ваших купюр наших». Передивившись купюри, чоловіки сказали, що їхніх там немає і повернули жінці гроші. Але, як виявилося, не всі. Вона й не зрозуміла, як не дорахувалася 3-х тисяч. А шахраї пішли собі до своєї автівки — старенької «дев’ятки» червоного кольору — і зникли на ній з місця пригоди.»

Нині місцеві правоохоронці займаються їхнім розшуком. Тих, хто, можливо, впізнає чоловіків, вони просять зателефонувати за номером 102.

Якщо вищезгадані особи нині у бігах, то 22-річний Юрій перебуває у стінах бердичівської міліції. Як зазначив головний міліціонер міста, останнім часом в органах серед іншого чимало уваги приділяється посиленню роботи з попередження вуличної злочинності.

Юрій Олефір, начальник Бердичівського МВВС: «Це відбувається за рахунок особистого несення служби з охорони громадського порядку плюс робота патрульної служби, що є, на жаль, досить нечисленною. Кращої перспективи ми поки не маємо, тому постійно вживаємо заходів щодо покращення її роботи. Так, в одну з липневих ночей патрульний наряд мав змінюватися і вже повертався до відділення, як раптом побачив, що в одному магазинів спалахнуло і майже одразу згасло світло.»

Здійснивши обстеження, правоохоронці виявили розбите вікно з доволі невеликим отвором. Було вирішено встановити біля магазину охорону та зв’язатися з власниками закладу.

Юрій Олефір, начальник Бердичівського МВВС: «На жаль, ми досить довго встановлювали, хто вони, адже вони лише 3 дня як почали працювати і до того ж мешкали у Житомирі. Тому з’ясувати, хто вони, нам вдалося лише під ранок. Після того, як з’явилися продавці, ми відчинили магазин. Там затримали чоловіка, який привласнив усю виручку — більше тисячі гривень.»

Ось і виходить, що кілька годин, зловмисник сидів у магазині, спостерігаючи за тим, як його охороняють.

Юрій, затриманий: «А що вже було робити? Що скоєно — то скоєно... Аби можна все було б повернути назад, я б туди не заліз... Такий вже я є. А що робити? Грошей немає, роботи — також. Якби це все було, то нікуди б не поліз...»

Наразі за фактом крадіжки проти юнака, який, до речі, вже одного разу, був за гратами, порушено кримінальну справу. Окрім цього вирішується питання про обрання як запобіжного заходу взяття його під варту.


Открыть

История города Бердичева в призме истории одного дома


Історія Будинку Зв'язку

На місці, де тепер розміщується Будинок Зв'язку, наприкінці 19-го століття був збудований зимовий цирк. 1 січня 1883 року в новозбудованому зимовому цирку йшла вистава „Страшний суд”. Власник цирку відкрив його з грубими порушеннями правил пожежної безпеки: усі двері приміщення відкривались всередину, запасних виходів не було. Крім цього, постановники і артисти допустили порушення з вогнем: перед виїздом на арену з руки „демона на коні” впав факел у відкриту бочку з гасом, і спалахнуло велике полум'я. Приміщення вмить наповнилося димом. З панічним криком глядачі кинулися до дверей. Одні напирали на інших, стараючись вирватися на двір, та пасткою для всіх стали двері, що відкривалися всередину. Дим приховав великий туман, а вогонь бушував у середині цирку. Пожежники прибули на місце трагедії вранці наступного дня, коли вже все згоріло.
Тривалий час земельна ділянка пустувала. Згодом місце розчистили і обладнали площу, яка звалась Рибною. За повідомленням газети „Кіевлянинъ” у №256 за 1902 рік, місто отримало „Согласіе Рукавишниковыхъ на безплатное отчужденіе части Рыбной площади подъ постройку зданія для амбулаторной лћчебницы Краснаго Креста”.
Так і сталось: у 1904 році на цій ділянці було збудовано приміщення з фасадом на вулицю Махнівську (нині вул. Свердлова, 28/1), в якому розміщується лікарня Червоного Хреста [1]. Лікарня в цьому будинку проіснувала до початку Великої Вітчизняної війни (по іншим даним у 1938 році будинок було експропрійовано органами НКВС у державну власність).
Контора зв'язку на той час до 1941 року розміщувалась у будинку по вул. Свердлова, 19, що знаходився поряд через дорогу.

Початковий вигляд будинку, 1913 р.

Сучасний вигляд будинку, 2005 р.

Ось як описує архітектуру будівлі Будинку Зв'язку Л.З.Панчишин:
Расположен в рядовой застройке на месте цирка, уничтоженного пожаром. Здание первоначально принадлежало Обществу Красного Креста.
Двухэтажное, на цоколе, с подвалом, прямоугольное в плане, выполнено в лицевом кирпиче. Внутренняя планировка коридорная с двусторонним расположением помещений, парадным входом с улицы, главной и дворовой лестницами на второй этаж. Первоначальная планировка изменена.
Здание решено в кирпичном стиле. В основу архитектурно-художественного решения положены мотивы ренессанса, дополненные элементами, идущими от русской кирпичной архитектуры (ширинки, килевидные завершения). Композиция главного фасада трехчастная, строится на мерном ритме оконных проемов, при четком количестве которых центральная ось не акцентируется. Центральная часть фланкирована ризалитами, поднимающимися над карнизом полуциркульными щипцами с килевидным завершением с вписанными кругам и зубцами в карнизе, играющими в декоре акцентную роль. По осям ризалитов устроены дверные проемы и арочные окна в высоких плоских нишах. Скошенные углы ризалитов декорированы трехчетвертными дорическими колонками. Окна второго этажа здания разделены декоративными пилястрами с ширинками, опирающимися на междуэтажный пояс. Первый этаж выделен рустом и единым мотивом декорированных перемычек с замковыми камнями. Второй этаж отличается болей мелким кирпичным декором, ритмический строй усилен мотивом елочной кладки, зубчиками в пятах архивольтов и т.п. Аналогично обработаны все фасады.

Виданий у 1913 році довідник „Весь Юго-Западный край” [2] надає перелік працівників Червоного Хреста (мовою оригіналу): Красный Крестъ. Предс ген. Швиндтъ; ординат, д-ръ Горенштеинъ; консультанты: д-ра: Пешинскій, Алмазъ. Цемехманъ, Вурваргъ. А до місцевого комітету Червоного Хреста входили: Мђстный Комитетъ Краснаго Креста. Пред сђдатель г.-м. Швиндтъ Ант. Ник.; товарищъ врачъ Пешинскіи Стан. Ив.; казначей н. ч. Ральперинъ Моис. Ил.; дђлопр. Мельниковъ Стеф. Ив.
Під час Першої світової війни у будинку розміщувався госпіталь Південно-Західного фронту, що знаходився під командуванням генерала Денікіна, керівника російських військ у Галичині.
В період громадянської війни 1917-1922 рр. будинок використовувався по прямому призначенню – був міською лікарнею. Старожили згадували, що коли у місті розгорілася епідемія тифу, тіла померлих жителів не встигали хоронити: їх складали в дощатих бараках, що були розташовані поряд з лікарнею.
У 1941 році з підходом німецьких військ до Бердичева працівників контори зв'язку були евакуйовані на схід, обладнання частково вивезено. Місто було окуповано 8 липня 1941 року. Під час евакуації будинок по Свердлова, 19, було зруйновано – радянські сапери заклали вибухівку і підірвали будинок. Разом з будинком згоріли всі документи та архіви контори зв'язку, що не були евакуйовані. Будинок лікарні Червоного Хреста також було частково зруйновано.
Через місяць після початку Великої Вітчизняної війни, зокрема, 6 липня 1941 року керівник фашистської Німеччини Адольф Гітлер прибув у Бердичів, де на той момент розміщувалася штаб-квартира німецької групи армій „Південь”. Разом з румунським диктатором Антонеску в штабі Гітлер провів військову нараду. По закінченні наради (за непідтвердженими даними) саме в приміщенні будинку Червоного Хреста відбувся урочистий прийом на честь румунського диктатора. На прийомі Гітлер нагородив Антонеску Рицарським Хрестом.
Після звільнення міста від німецьких загарбників у січні 1944 року постало питання про розміщення контори зв'язку у місті та відновлення системи зв'язку. В зв'язку з тим, що будинок, де до того розміщувалась контора зв'язку, був зруйнований, приймається рішення про розміщення контори у будинку по Свердлова, 28/1. Будинок відбудовується силами інженерних військ Червоної Армії. Паралельно з відбудовою в приміщеннях двоповерхової будівлі розміщується Бердичівська контора зв'язку – пошта, телеграф та комутаторний зал.


У 1948 році вперше після Великої Вітчизняної війни відділом технічної інвентаризації проводиться паспортизація будинку, складається по поверховий план. Будинку привласнюється порядковий номер по вулиці Свердлова №50, квартал №213 [1]. Лише у 1958 році після впровадження нового генерального плану забудови міста будинку привласнюється номер 28/1.
У 1963 році Житомирською обласною проектною конторою „Облпроект” виготовляється проект №2166 від 02.1963 р. на будівництво АТС по вулиці Свердлова – нового будинку зв'язку, що повинен бути розташований біля існуючого будинку №28/1. Новому будинку присвоюється порядковий номер 28-а. Рішенням виконкому Бердичівської міськради дозволяється конторі зв'язку відрізати від домоволодіння КЕЧ по вул.Свердлова №30 950 м. кв. для розширення земельної ділянки. Також контора повинна за власний рахунок перенести льохи та огорожу КЕЧ (див. малюнки 4, 5) [3].

Мал. 1. План підвального приміщення, 1948 р.

Мал. 2. План першого поверху, 1948 р.

Мал. 3. План другого поверху, 1948 р.

Під час проведення будівельних робіт керівництвом контори, враховуючи існуючі на той час обставини, вносяться корективи у проект та приймається рішення про об'єднання двох будинків у єдиний комплекс. Роботи проводяться силами працівників контори зв'язку та Житомирського спеціалізованого будівельно-монтажного управління зв'язку. В період з грудня 1964 року по червень 1966 року до приміщення по вулиці Свердлова добудовується двоповерхова будівля, в якій потім розмістили на першому поверсі просторий поштовий зал, міжміський переговорний пункт та телеграф. А на другому поверсі впродовж 1967 року була змонтована нова декадно-крокова автоматична станція типу АТС-54а ємністю 3000 номерів.
Через прибудовану будівлю проводиться водопостачання до будинку. Одночасно проводиться перепланування старого приміщення, зокрема, закриваються сходи лівого маршу на другий поверх.
В зв'язку з тим, що будинок однією стороною стоїть на вулиці Рибній, йому привласнюється номер 28/1. Через дріб вказується номер будинку, яким він рахується зі сторони вулиці Рибної, тобто, перший.

Мал. 4. План розміщення будинку зв'язку до перебудови, 1963 р.

 

Мал. 5. План розміщення нового будинку зв'язку, 1963 р.

На фронтоні старої частини будинку над кожним входом з часу його будівництва були виготовлені хрести, що символізували причетність споруди до Червоного Хреста. Після передачі будинку у власність контори зв'язку наприкінці 40-х років хрести було видалено, а в 70-х роках встановлено виготовлений з металу за допомогою чеканки герб Радянського Союзу.
В інформаційному тижневику ”Бердичів” від 6 лютого 1999 року під заголовком ”Телефон – не розкіш...” виходить інтерв'ю начальника ЦЕЗ №3 засобам масової інформації. Серед піднятих тем в газеті прозвучало також запитання – як виконується рішення міськради про зняття віджилої символіки з приміщення вузла зв'язку? На що Володимир Дроков лаконічно відповів: ”Герби з приміщення будуть зняті” [4].
Зняли герби з фронтону будинку зв'язку через рік.
У липні 2005 року Бердичівський міський комітет товариства Червоного Хреста звертається до Міністерства транспорту та зв'язку України з проханням передати будівлю, яку займає вузол зв'язку, у власність Червоного Хреста [5]. Розглянувши всі наявні документи з даної справи міністерство відмовляє заявнику.

Реконструкції будинку

З початку 1944 року по теперішній час власники будинку періодично проводять реконструкції будівлі, які викликані виробничими потребами.
У квітні 1995 року в зв'язку з реорганізацією підприємства Бердичівський вузол зв'язку розділяється на районний вузол електрозв'язку „Бердичіврайтелеком” та вузол поштового зв'язку. З цього часу в будівлі розташовується дві юридичні організації з правами орендаря („Бердичіврайтелеком”) та орендатора (вузла поштового зв'язку).
У 1998 році РВЕЗ „Бердичіврайтелеком” проводить ремонт внутрішніх приміщень старої частини будинку – кімнат та коридорів. Ремонт проводять приватні підприємці. Стіни та стелі вкриваються кольоровим накатом, підлога покривається лінолеумом та фарбою.
21 серпня 2001 року урочисто відкривається реконструйований сучасний пункт прийому платежів, розрахункова група та абонентна група. Вони розміщені на другому поверсі будинку по вул. Свердлова, 28/1. На даху будинку з’являється логотип Укртелекому.

З початком будівництва нової цифрової АТС-4 проводиться реконструкція кімнати на другому поверху під обладнання 5ESS-VCDX та реконструкція приміщення на першому поверсі під клуб Інтернет. Відкриття нового пункту колективного користування відбулось 18 червня 2002 року.

14 березня 2003 року після ремонту відкривається оновлений санітарний вузол у новій частині будинку.

17 жовтня 2003 року завершено переобладнання приміщення радіотрансляційного вузла, що розташований у підвальній частині будинку. Приміщення розділене скляною перегородкою на кімнату техперсоналу та приміщення, в якому функціонує обладнанням.

З 4 вересня по 10 листопада 2003 року проводиться ремонт приміщення переговорного пункту. Загальна площа приміщення збільшується за рахунок коридору, що розділяв переговорний пункт і телеграф. А 12 листопада відбувається урочисте відкриття оновленого переговорного пункту, в якому встановлено нові переговорні кабіни з металопластику та бар’єри.

Не відстають від зв’язківців і поштовики: наприкінці 2005 року вони приступають до ремонту фасадного під’їзду та поштової зали.

А 4 квітня 2006 року після тривалого ремонту було відкрито оновлений поштовий зал.

27 вересня 2006 року проводиться ремонт входу зі сторони Інтернет-клубу: його приводять у єдиний естетичний вигляд з іншими під'їздами.

Анатолій Горобчук

10.11.2006 р.

Література:
[1] Бердичівське бюро технічної інвентаризації. Справа №3022, стор.54.
[2] Весь Юго-Западный край // Справочная и адресная книга по Киевской, Подольской и Волынской губерниям. Составлена Юго-Западным отделением Российской Экспертной Палаты под общим наблюдением профессора М.В.Довнарь-Запольскаго, издание 1-е Т-ва Л.М.Фиш и П.Е. Волосов, 1913 г.
[3] Проект строительства АТС по улице Свердлова в городе Бердичеве, Житомирской области. Том 1. / Житомирская областная проектная контора «Облпроект».
[4] Телефон – не розкіш... / Відповіді на запит депутата міськради Ю.Сокальського надає начальник ЦЕЗ №3 В.Дроков. Тижневик ”Бердичів”, №6 (261) від 6.02.1999 р., с. 3.
[5] Звернення Бердичівського міського комітету Товариства Червоного Хреста від 05.07.2005 р. №47/1.


Открыть

В Бердичеве известный композитор Коляда отпраздновал 65-ти летие!


До себе у гості на творчий вечір запросив шанувальників традиційної української пісні Олесь Коляда. Відомому поліському композитору та співаку виповнилося 60. Розділити із талановитим мелодистом радість свята до міського Палацу культури прийшов чи не увесь місцевий бомонд — очільники міста, представники бізнесових кіл та політикуму, керівники й працівники промислової, культурної, спортивної та освітянської галузей, а також друзі, знайомі і колеги ювіляра з усіх куточків країни. Святом не тільки для Бердичева, а й для всієї України назвав день народження Олеся Коляди Бердичівський міський голова. Зі слів Василя Мазура, творчість пана Олеся пронизана тонкою мудрістю, якими славиться місто 4-х культур та його мешканці.

Василь Мазур, Бердичівський міський голова: «Сьогодні своє 60-річчя відзначає наш земляк, композитор, співак, надзвичайно енергійна і талановита людина Олесь Коляда. Звичайно, найбільша зала у місті не змогла вмістити усіх прихильників його таланту. Усі вони з великою теплотою й любов’ю сприймають цю людину, а отже, Олесе, ви багато зробили, але ще більше Вам потрібно буде зробити!»

Здається, цій людині під силу все. Творчість Олеся Коляди багатьох вражає своїм різнобарв’ям та різномаїттям тематик. Серед його творів є десятки пісень, присвячених жінкам та величному почуттю кохання, він є автором гімнів Бердичева й Коростеня, пісні про працівників лісового господарства, бердичівського пивзаводу, стрибунів у висоту, гирьовиків та багатьох інших — теж його рук справа. Отож не дивно, що лише перелік прізвищ тих, хто виявив бажання привітати зі славною датою Олеся Коляду, тривав кілька хвилин. Телеграми із поздоровленнями надійшли з Києва та Санкт-Петербурга, вітальні листи написали керівник ансамблю «Сябри» Анатолій Ярмоленко та екс-спікер Верховної Ради України Арсеній Яценюк. І вони, і присутні на творчому вечорі гості не шкодували епітетів на адресу ювіляра. Співпрацювати з Олесем Колядою вважають за честь такі імениті поети як Вадим Крищенко, Борис Олійник, Микола Сингаївський та цілий ряд відомих у країні та за її межами майстрів слова. Усі виступаючі того вечора на сцені Палацу культури, зійшлися на думці, що пан Олесь є володарем таланту від Бога.

Бердичівляни люблять Коляду. Для багатьох його пісні є незмінним супутником дорогою життя. Дружбою зі славетним земляком пишаються ветерани Великої Вітчизняної, бізнесмени, спортсмени. Усі вони радо запрошують ювіляра до своїх рядів.

Цим пісням гарантоване довге життя, переконані друзі та колеги ювіляра, їх із успіхом виконуватимуть і через сотню років. Це прекрасно, кажуть вони, що ця талановита людина отримала визнання за свого життя, адже часто буває так, що любов, повага та цінування до митця приходять тоді, коли вже пізно. Пісні Олеся Коляди неодноразово ставали й стають переможцями престижних всеукраїнських та міжнародних фестивалей та конкурсів, їх виконували й виконують уславлені співаки, а він і досі не отримав звання ні «народного», ні «заслуженого». Хоча ні... На творчому вечорі вдячні шанувальники присвоїли улюбленому композиторові та співакові почесне звання «Наш», та й сам ювіляр вже давно визначився, «який» він: він — бердичівлянин.

Олесь Коляда, ювіляр: «Від мене не забрати найголовнішого, що у мене є — моїх пісень, що стали моїми дітьми. Тому, знаєте, це звання мені вже не потрібне. Я радий від того, що потрібен людям, що мої пісні співають від мала до велика... Оце і є моєю радістю і моїм званням — кажу це я щиро.»

По завершенні свята, яке тривало майже 4 години, Олесь Коляда висловив вдячність усім, хто вшанував його добрими словами, квітами та подарунками. Найтепліші слова ювіляр адресував двом чарівним жінкам... Одна з них — Людмила — протягом багатьох років є його вірною дружиною та незмінною музою. Інша ж слугує митцеві «святом його душі», «співом серця», «основою життя й творчості». Ім’я цій жінці — Пісня.

Олесь Коляда, ювіляр: «Сьогодні я відчув, що потрібен своїм землякам. Думаю, ті, хто прийшов на мій вечір, не пошкодували про це, ну а ті, хто у мене не вірив, сьогодні зрозуміли, для чого я на цій землі живу. Я завжди прагнув писати, реалізовувати себе і на досягнутому, як то кажуть, зупинятися не збираюся — буду писати до останнього подиху. А ще — я дуже хочу бути потрібним своїй землі.»


Открыть




Метки

Содержание страницы

Деловой Бердичев

Форум Бердичева

 

Можно ли забеременеть после миньета? Сколько стоит девственность? Как нанять домработницу-любовницу и сколько это стоит?

В Бердичеве есть место, где знают ответы на такие вопросы)))

ИНТЕРЕСНЫЙ САЙТ БЕРДИЧЕВА


Реклама

ОБОЗ.ua